кидати

-аю, -аєш, недок., ки́нути, -ну, -неш, док., перех.

1) також чим. Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках). || Опускати, занурювати (в рідину). || Викидати. || перев. безос. Сильно хитати, гойдати; підкидати.

••

Ки́дати жеребо́к — вирішувати що-небудь жеребкуванням.

2) перен. Спрямовувати, поширювати (промені, світло, тінь і т. ін.). || що, чим. Швидко звертати кудись (очі, погляд); дивитися.

3) перен. Швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово тощо). || У сполуч. з деякими іменниками означає – робити те, що виражене відповідним іменником.

••

Ки́дати клич — звертатися з закликом.

4) Залишати кого-, що-небудь; покидати. || перев. з інфін. Переставати робити що-небудь, займатися чим-небудь.

5) Посилати когось, щось куди-небудь. || Переводити з одного місця в інше. || Ув'язнювати; саджати, запроторювати (до в'язниці тощо).

6) безос., у що, звичайно зі сл. жар, холод, лють і т. ін. Раптово викликати в когось відчуття жару, холоду, почуття люті тощо.

7) кого, жарг. Обманювати, не повертати взяте чи не платити за виконану роботу, порушивши слово.